В.О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ВИХОВАННЯ ВСЕБІЧНО РОЗВИНЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ (СПРОБА СУЧАСНОГО ПРОЧИТАННЯ)

Буряк Олександр Анатолійович, вчитель історії й правознавства Іванівської загальноосвітньої філії КЗ "Соколівське НВО" "загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Позашкільний центр" "Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області

Стаття містить матеріал про способи формування всебічно розвиненої особистості у науковій та педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського; розвиток індивідуальних здібностей учнів у контексті сучасного виховання і навчання.

 Василь Олександрович Сухомлинський залишив нам величезну наукову спадщину, в якій багато праць присвячено розумовому вихованню  та всебічному розвитку особистості учня.

 Як на мою думку, Сухомлинський дуже тонко підмітив, що не можна ставити знак рівності між освіченістю та розумовою вихованістю, тобто знаннями набутими в школі і ступенем розумового розвитку. Він вказує й на те, що розумовий розвиток залежить від кола знань та їх кількості.

         Особливо актуальною на сьогоденні  є думка про те, що мозок особистості, формуючись, вбирає в себе не лише наукові знання, а й психологію народу, його мораль, переконання, традиції, багатовіковий досвід, культуру, те що тепер називають відновленим терміном «менталітет», тому розумове виховання в школі обов’язково повинне опиратися на духовне життя та історію свого народу. Це та робота, що була в свій час розпочата на державному рівні (90-ті роки, введення курсу народознавства), але з приходом до влади космополітичного бізнесу останнім згорнута.

         Основна ціль розумового виховання – розвиток інтелекту, а засіб розумового виховання – навчання.

         Особливе значення в розумовому вихованні мають предмети гуманітарного циклу – літератури, мови, історії тощо.

         В сучасному розумовому вихованні на Україні (як і в світі в цілому) домінуюче місце займає тенденція розвитку індивідуальних здібностей учня. Працює велика кількість навчальних закладів, де вже на ранніх етапах навчання відбувається спеціалізація, поглиблене вивчення точних, природничих чи гуманітарних наук. Я поділяю думку, що розуміння поняття «виховання всебічно розвинутої особистості» в сучасній педагогіці дещо змінилося. Не можна вимагати від всіх учнів однакових знань з усіх предметів, особливо в старших класах, але певний мінімум знань з предметів державного компоненту в кожного учня обов’язково повинен бути. Учень не зобв´язаний завчати певні дати  чи хід історичних подій, а розуміти історію, розуміти сам хід історичного процесу, закономірності розвитку людського суспільства, причини змін формацій та ін. не залежно від того, які в нього нахили, чи то до природничих чи до точних наук. Ось в цьому я повністю погоджуюся з В. О. Сухомлинським, або так розумію його статті та праці з цього питання. А також солідарний в тому, що учня потрібно навчити  володінню рідною мовою, це завдання не лише вчителів мовників, а найголовніше завдання всіх педагогів незалежно від предметів викладання. Від вміння правильно висловлювати думку, краси та чіткості мови, залежить увесь процес розумового виховання та отримання знань учнями.

         Особливе місце в навчанні правильно говорити посідають предмети гуманітарного циклу, а саме література. Починати цей процес потрібно ще в дошкільному віці, тоді ж потрібно в майбутнього учня пробудити допитливість, починати формувати його інтереси, і продовжувати цю роботу протягом його навчання у школі. Тоді знання, які вже має людина, допомагатимуть їй отримувати нові знання – це буде безперервний процес.

Ми зобов’язані навчити вчитися. У розумовому вихованні, крім вміння говорити  та мислити, велике значення мають також навички в отриманні знань. Потрібно, щоб була досягнута гармонія між вмінням і знанням. Навчання буде успішним і приноситиме задоволення лише тоді, коли учень вміє спостерігати, думати, висловлювати думку, грамотно писати і вдумливо читати – основні навички які необхідно виробити в учнів для оптимального розумового розвитку та виховання. 

Бібліографія

Статтю укладено на матеріалі видання: Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5-ти т. К., «Рад.школа», 1976.