ТВОРЧЕ ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО В РАМКАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ 

НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ ТА ПРИРОДОЗНАВСТВА

Лучанов Віталій Анатолійович, завідувач Іванівської загальноосвітньої філії КЗ "Соколівське НВО" "загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Позашкільний центр" Соколівської сільської ради Кіровоградського району кіровоградської області

Використання сучасних технологій навчання, у тому числі й мультимедійних, потребує особистісно орієнтованого підходу і забезпечується шляхом інтеграції з традиційними технологіями, вимагає переосмислення не лише змісту, а й методик навчання, включаючи розроблення спеціального комп’ютерного оснащення та відповідного інструментального забезпечення.

Значну увагу індивідуалізованому та особистісно-орієнтованому навчанню приділяв В. О. Сухомлинський. Він підкреслював, що на певних етапах навчання є потреба полегшити працю дитини настільки, щоб «здобуття знань стало і посильним і цікавим». При цьому важливо своєчасно визначити межу цього полегшення і далі вести учня по шляху подолання важливих труднощів  Для організації цікавого і бажаного для дитини навчання Василь Олександрович обґрунтував педагогічну особистісно-орієнтовану концепцію, яка тісно пов’язана з організацією диференційованого навчання.

У цій концепції він виділив такі основні принципи навчання:

1) принцип врахування неповторності кожної дитини;

 2) принцип нерівності розумових здібностей учнів;

 3) принцип визнання відсутності нездібних дітей;

4) принцип врахування індивідуальних особливостей учнів;

5) принцип залучення школярів до різних видів діяльності;

6) принцип застосування особистого прикладу педагога;

7) принцип навчання через долання труднощів.

Умови, які сприятимуть ефективному застосуванню диференційованих завдань:

· Систематичне застосування диференційованих завдань на уроках. Але не можна перетворювати всі завдання у стандарт. Для цього неодмінно треба враховувати мету уроку, готовність учнів до роботи;

—  Проведення перспективного аналізу для чого плануються завдання, чому їх необхідно використовувати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках;

—  Використання диференційованих завдань індивідуальних і групових

—  Вміння передбачати труднощі, що виникають під час розв’язування завдання

—  Організація обов’язкової перевірки виконаних завдань

—  Складання таких диференційованих завдань, які б давали можливість створити однакові умови для всіх учнів, тобто, щоб і слабкий зміг перейти до складнішого завдання.

Керуючись ідеями В. О. Сухомлинського, у ході підготовки до уроку я прагну досягти мети: навчити всіх без винятку, залучити до роботи на уроці кожного учня. У своїй роботі керуюсь принципами неповторності кожної дитини, індивідуальності, важливості залучення кожної дитини до різних видів діяльності. Кожна дитина має власні задатки, здібності, таланти. Саме вчителі початкових класів повинні виявити їх, а не занижувати самооцінку дитини, не критикувати за повільне засвоєння навчального матеріалу з деяких навчальних дисциплін.

Узагальнення педагогічних досліджень і передового досвіду дає можливість визначити сукупність вимог до організації диференційованого навчання, а саме:

—  Вчитель враховує загальну готовність дітей до навчальної діяльності та готовність до засвоєння конкретного матеріалу;

—   Уміє передбачити труднощі, які можуть виникнути в дітей під час його засвоєння;

—  В системі уроків використовує диференційовані завдання індивідуального характеру;

—  Робить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках.

Основні завдання диференціації навчання – подолання одноманітності навчання, обов’язкового врахування відмінностей інтелектуальної та емоційно-вольової сфери особистості. Цей тип навчання, згідно з ідеями В. О. Сухомлинського, передбачає керування вчителя такими основними принципами організації навчального процесу: неповторності кожної дитини; відсутності нездібних дітей; урахування нерівності розумових здібностей дітей; навчання через долання труднощів; залучення учнів до різноманітних видів діяльності; застосування особистого прикладу педагога; отримання позитивних почуттів від навчання. Диференціація навчання допомагає створити педагогічну систему, яка зорієнтована на освітні потреби, пізнавальні інтереси школярів та забезпечує якісну роботу зі слабкими учнями та з обдарованими дітьми.

"Чим більше знає вчитель, чим частіше й успішніше відкриває він перед учнями горизонт науки, тим більшу допитливість і жадобу до знань виявляють учні..."

 В.О.Сухомлинський

Бібліографія:

1.     Логачевська С. П. Диференціація у звичайному класі / Світлана Панасівна Логачевська. – К.: «Заповіт», 1998. – 336 с.

2.     Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: підручник для студентів пед. факультет. / Олександра Яківна Савченко. – К.: «Генеза», 2002. – 368 с.

3.     Сухомлинський В. О. Людина неповторна // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5т. – Т.5 – К.: Радянська школа, 1977. – С. 80 – 96.

4.     Сухомлинський В. О. Тайники перенавантаження // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5т. – Т.5. – К.: Радянська школа, 1977. – С. 223 – 228.

5.     Сухомлинський В. О. Сто порад учителю / Василь Олександрович Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1984. – 249 с.