СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ І САМОРЕАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЧЕРЕЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

Маломуж Галина Олександрівна, вчитель хімії, біології, основ здоров'я КЗ "Великосеверинівська ЗШ І-ІІІ ступенів, Позашкільний центр"  Великосеверинівської сільської ради

Анотація: природність – найважливіший дидактичний принцип, який відіграє вагому роль у навчанні. Активне життя дитячої думки – це головна передумова успіху у навчанні. Адже свідоме ставлення до навчання – це тверді глибокі знання. «…Хороший учитель допомагає учневі повірити у свої сили і перетворює навчання в цікаве заняття…»

Всі наші наміри, пошуки та побудови перетворюються на порох, на безжиттєву мумію, якщо немає дитячого бажання вчитися.

В.О. Сухомлинський

   Сучасна українська школа повинна створити всі умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожної дитини, формування покоління, здатного навчатися протягом життя, активно діяти і природно сприймати зміни. Надати можливість учням здобувати знання, формувати розуміння навколишнього світу, застосовувати отримані знання, критично мислити, вирішувати проблеми, формувати активну життєву позицію.

   Компетентнісний підхід в освіті – це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, постійне оновлення інформації та колосальні темпи її накопичення зумовлюють потребу в таких фахівцях та членах суспільства, які здатні гнучко та оперативно адаптуватися до нових вимог, адекватно реагувати на нові виклики, розвиватися та творити.

Безсумнівно, людина, яка уособлює в собі такі вміння, буде компетентним спеціалістом.

  «… Виховувати в учнів прагнення пізнавати навколишній світ, виконуючи складні розумові операції: синтез, аналіз, порівняння, узагальнення; самостійно бачити причинно - наслідкові зв’язки; самостійно, без зовнішнього тиску оцінювати явища навколишньої дійсності; розвивати вміння самостійно відстоювати свої думки і погляди…» - це настанова вченого нащадкам усіх поколінь.

   Основним завданням школи В.О. Сухомлинський вважав «… домогтися того, щоб у розумовому розвитку учнів належне місце зайняли основи наук».

Дослухаючись до порад  педагога, слід зауважити, що дуже помиляються сучасні вчителі, які думають, що хімію не слід вивчати всім у широкому обсязі, особливо тим, хто її не розуміє і не любить.

«… Задача школи – піклуватися про розвиток хімічних здібностей всіх учнів » - ось про що мріяв видатний педагог.

   І далі Василь Олександрович пояснює: «…що вчителі хімії виховують в учнів культуру наукового висловлювання думки, вчать обґрунтовувати наслідки з даних посилань. Культура мислення, яка у дітей формується в процесі вивчення біологічних наук, накладає відбиток на всю розумову працю в процесі навчання, на характер спостережень за явищами природи при вивченні біології, фізики, географії, астрономії …»

   Як можна не скористатися такими порадами Василя Олександровича??

   Сьогодні багато говорять про міжпредметні зв’язки, кожний вчитель розуміє, що треба шукати в своєму предметі точки дотику з матеріалами інших предметів. « Але ж, - писав Сухомлинський, - міжпредметні зв’язки полягають не лише в цьому. Найбільш глибокі зв’язки лежать не стільки в змісті фактичного матеріалу, скільки в характері розумової праці. Побудована на науковій основі розумова праця учнів призводить до того, що природничі науки допомагають дитині засвоювати історію, а історія сприяє розвитку творчих здібностей».

   Що стосується оцінки як стимулу до навчання, Василь Олександрович зауважує: «…Ніщо не пригнічує так дитину, як думка про те, що він ні до чого не здатний. Смуток, пригніченість – ці почуття накладають відбиток на всю розумову працю школяра, його мозок ніби завмирає. Ніколи не поспішайте виставляти незадовільну оцінку. Радість успіху – це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини вчитися».

   Великі можливості для розвитку особистості на уроці має створення проблемної ситуації, які сприяють розвитку мислення в учнів, а в кінцевому результаті – зміцненню знань. Тому створюючи проблему, намагаюся викликати у школярів прагнення до самостійного пошуку нових способів вирішення проблемних завдань. Часто, щоб проблемні завдання не залишилися нерозв’язаними, пропоную своїм учням підказку, своєрідний алгоритм відповіді. В процесі розв’язання проблеми учні не роблять наукового відкриття, але суб’єктивно відкривають нове. Знання, здобуті під час проблемного пошуку більше осмислюються, запам’ятовуються і швидше перетворюються на власні переконання… «Коли дитина на власному досвіді переконується, що кожне явище має свою причину, що розуміння причини і закономірного наслідку допомагає людині підкорювати сили природи, її мислення набуває цінної риси, вона намагається знайти, пояснити причину кожного явища …»

   Проблема творчого саморозвитку особистості є однією з найактуальніших на сьогодні. Учитель не тільки передає знання, але й організовує змістовну навчальну діяльність, яка стимулює творчий розвиток учнів, не лише на уроці, а й, що не менш важливо, під час виконання домашнього завдання. Головною  моєю метою є розвиток пізнавальної активності в учнів, їх самостійності і творчих здібностей.

   В.О. Сухомлинський писав: «Кожна людина – особистість неповторна, виховання нової людини полягає насамперед у розкритті цієї неповторності, самобутності, творчої індивідуальності». Ці слова видатного педагога намагаюся впроваджувати в практику викладання своїх предметів.